Учні вишикувались на подвір’ї школи. Звучить мелодія шкільного вальсу.
Ведуча: Дорогі учні, вчителі, батьки! Шановні гості! Сьогодні в нашій школі радісне і одночасно сумне свято – останнього дзвоника. Востаннє продзевнить він для наших одинидцятикласників і покличе їх у незвідану дорогу майбутнього.
Під мелодію пісні “Когда уйдем со школьного двора” через коридор з рушників входять на лінійку одинадцятикласники.
Ведучий: Україно! Не зміряти віхами
Вроду твою журавлину.
Не обмежити навіть снігами
Мову твою тополину.
Україно, я промінь живий
В твоїм сонячнім тілі!
З твого цвіту і грому
Я на світ народивсь, Україно.
В собі пронесла ти крізь дику ману
Чуття материнське і силу земну
І сила та дивно, що творчо буя
Встає над землею Вкраїна моя.
Весна буяє в зеленім цвіту
Оновлюється вся наша країна
Своє майбутнє, зміну молоду
Сьогодні вітає Україна.
/ Звучить гімн /
Ведуча: На нашому святі присутні… Слово для привітання надається директору школи. Шкільні роки – це 3000 днів. 3000 разом з ранковим сонцем ви переступали поріг рідної школи. І ось наближається той час, коли для вас, дорогі випускники, в стінах рідної школи продзвенить останній дзвінок.
Починається нове життя від шкільного порога,
хай веде вас до вершин невідома дорога.
Ви в світ прийшли успадкувати славу
Діла і думи, й чесні мозолі Батьків,
велику полум’яну славу,
щоб захистити правду на землі.
Вам не дрімать на тихому привалі,
не вишивать в кімнатній тишині
свої дрібненькі втіхи і печалі,
в меланхолійні вірші і пісні.
В суєті не згубіть доброти,
силу духу черпайте в любові!
Хоч нелегко вам буде іти,
Не цурайтеся рідного слова. / Пісня “Прощальна”/.
Ведуча: Дорогі випускники! 11 років тому несміливих і тендітних вас привели в школу ваші найрідніші люди – тато і мама. Кожному з вас вони подарували найцінніше – життя. Вам жити і дарувати життя іншим. Хай завжди скрізь і всюди зігрівається і освітлює вашу життєву дорогу полум’я символічного фактела життя. І де б ви не були, пам’ятайте, що в цьому полум’ї – життя материнського серця.
/ Ведуча передає факел матері. Мати передає випускникам. Випускники під звуки метронома передають факел один одному/.
Ведучий: Слово надається матері.
Звучить мелодія пісні “Чорнобривці”. Випускники вручають квіти матерям.
На фоні мелодії звучать слова:
Ведучий: Мамо рідна! Квіти ці тобі!
Щоб не гасло сонце у журбі!
Кожну крапельку душі до дна
Щоб ніколи не була одна.
Вертаючись з віддалених країв,
Після тривожних мандрів і розлуки,
Цілуйте руки наших матерів
Натруджені ласкаві й ніжні руки.
Ніщо не вічне – вічні матері!
Уже й тоді, як нікому стрічати
Допоки сонце сяє нам в горі
У кожного живе у серці мати.
Ведуча: 11 років тому назад на порозі школи вас зустріли і сміливо повели по країні знань ваші перші вчителі. Просимо їх привітати випускників. Слово надається першій вчительці.
Ведучий: Середні і старші класи з вами поруч завжди були ваши класні керівники. Слово для привітання надається класному керівнику.
Звучить мелодія пісні “Стежина”. Випускники вручають квіти вчителям. На фоні слова:
Ведуча: Не заздрю золоту чужому,
Мій вчителю, чи знаєш ти –
Бажаю вашому я дому
Благословіння й доброти.
Щоб голубами воркотіли
Світанки в вашому вікні
І розростались ваші сили,
В душі не в’янули пісні.
А хліб насущний у родині
Діліть ви порівну на всіх,
Хай вас гукають далі сині
Ще непередених доріг.
Українка: Українці мої славні! Юнаки та дівчата гарні! Більше 20 тисяч дзвінків почув ти за 11 років, що навчався в школі. Ти чув їх по-різному. Тоді, коли з букетом квітів першій своїй вчительці йшов на перший урок, в перший клас. І тоді, коли немов би обривав цікаво проведені 45 хвилин твого любимого уроку. І був це довгожданний дзвінок на канікулах. А ось дзвінок, який ти почуєш сьогодні, буде останнім для тебе в стінах рідної школи. В останнє він продзвенить в твоєму безтурботному дитинстві і покличе в нове життя. І яким би воно не стало, скільки б задоволення, радості і щастя не принесло б тоді, як далеко і які краї не закинуло б, ти обов’язково згадаєш цей дім, своїх друзів і цю хвилюючу хвилину. Не забувай, де вчився ти, для того, щоб розум і серце віддати людям, рідній Україні, яка зростила тебе. В добру путь, дорогі випускники!
Дев’ятикласники! Пов’яжіть нашим випускникам пам’ятну стрічку, як символ щасливої дороги життя і пам’ятний дзвінок, як спогад про сьогоднішнє свято – свято останнього шкільного дзвоника. Попутного вам вітру!
(Звучить мелодія пісні “Червона калина”, пов’язують стрічки).
Ведучий: Випускники! Вас вітають ті, кого ви дев’ять місяців назад вели за руку в рідну школу – ваші першокласники.
Слова першокласників випускникам
- В весняний світлий час
Ви прийшли до школи,
Школа радо стріла вас,
Вам дала просторий клас.
- Уроки ви свої учили
Із класом і вдома,
А в старших класах,
На перервах, усім ця річ відома.
- Головний для вас урок – урок фізкультури
Тому й виросли ви дужі, в вас міцні фігури.
- Як уроки, пролетіли роки,
І в десь відцвіли сади,
Будете брати у життя уроки,
Бо життя – учитель назавжди.
- Мати вперше вас до школи
Точно так вела, як нас.
Не забудь цього ніколи –
Першу вчительку і нас.
- У дівчаток банти пишні
І портфелики в руках,
Губки наче спілі вишні
І цікавість у очах.
- Хлопчики усі швиденькі,
І рухливі, і меткі,
Ви були, як ми маленькі,
А ось виросли які.
- А хіба смикнеш людину
Вже за чуба, як колись?
Треба ставити драбину,
Щоб до чуба дотягтись.
- Б’ють тепер батьки тривогу,
Де взуття велике взять,
Щоб обуть козакам ноги
В туфлі номер 45.
- Хлопці всі, як “дядя Стьопа”,
Ну а нам рости й рости,
Вам напевно всю Європу
Видно з тої висоти.
- А дівчатка, а дівчатка,
Як з журналу мод зійшли,
В першім класі на початку
Ви такі ж , як ми, були.
- Ви ідете вже зі школи –
Вим доводиться зітхать,
Вас за “двійку” більш ніколи
Вже не будуть лупцювать!
- Ми Вам успіхів бажаєм,
І здоров’я, і добра,
Із закінченням вітаєм,
Бо прийшла для вас пора.
- Хай вас промені голублять
І тепло вам віддають,
Хай усі вас дуже люблять,
Всім щасливо! В світлу путь!
Випускникам малюки вручають букетики незабудок, а учні 11 класу прикріпляють першокласникам символічні незабудки і дзвоники.
Звертання випускників до учнів школи:
- Ось час проб’є і школу ми покинем
Уже назавжди. Тут не буде нас,
Розійдемось у світ ясний, полинем
І засумує школа, рідний клас.
- Ми вам, молодшим, школу залишаєм,
Шануйте старших, в дружбі всі живіть.
Ви кращі будете за нас, ми знаєм
Та про любов на партах не пишіть.
- Учіться добре і живіть чудово,
Та не гуляйте у вечірній час,
Не бийте вікон, навіть випадково,
І час від часу згадуйте про нас.
- Заспівали гаї солов’їно,
А земля – веселковий розмай,
Рідна, вільна моя Україно,
Зовсім юних ще, нас, зустрічай!
- Дай нам, Земле, з джерел твоїх сили,
І відваги, й наснаги нам дай.
Перший крок ми сьогодні зробили
На дорогах життєвих стрічай.
- Наша мрія нам зіркою світить,
Кличуть вдаль нас дороги твої,
Україно, ми всі твої діти!
Тож прийшли нас в обійми свої.
Ведуча: Зараз продзвенить особливий дзвінок, не схожий ні на одни, який звучав у цьому навчальному році. Він, як рубіж між дитинством і дорослим життям. Це останній шкільний дзвінок для наших випуснкиків.
Під звуки дзвінка слова:
Дзвінок останній – перший крок в житті,
Палкий порив і юності надії.
Нехай щастить вам друзі у житті,
І хай здійснять світлі ваші мрії.
Чомусь сьогодні шкільний нам дзвінок
З жалем дзвенить, ніби плаче струмок.
Певно сумує наш рідний дзвінок
Що не покличе вже нас на укрок.
Разом з дзвінком сумуємо й ми,
З вами здружились. Зріднилися ми
Якось незвично, що вже на урок
Клас одинадцятий вже не кличе дзвінок.
Щож відлітайте ключем журавлиним
В вирій життя школа нас проводжає,
Хай вам зірниця палає щаслива
Від щирого серця добра вам бажаєм.
/ Одинадцятикласники в супроводі першокласників виходять з лінійки /.
Скачати сценарій
