Традиції того, що можна святити на Великдень. пов’язані з Великим постом. 48 днів перед Великоднем триває строгий піст, коли не можна їсти ніяких продуктів тваринного походження, у тому числі молочних продуктів і яєць. Тільки двічі — на Благовіщення і Вербну (Шуткову) неділю — можна їсти рибу. Великодній кошик для віруючої людини — це благословіння знову куштувати скоромне. Тобто, не пісні страви.
Отже, є перелік продуктів, які неодмінно й традиційно кладуть до великоднього кошика. Кожен з них має свій сенс.
Паска – символ воскресіння і небесного царства,
Яйце – символ нового життя,
Сир і масло символізує любов Бога до людей,
Ковбаса і шинка – жертовне ягня, символ душевної радості.
Хрін, сіль, бурячки терті (цвіклі), сало.
Писанка, крашанка – давній великодній символ.
Свічка – символ Ісуса Христа.
На Гуцульщині вкладають до кошика сирного коника, печеного баранчика чи курочку.
Кошик також прикрашають гілочками верби, освяченої у Вербну неділю, барвінком, квітами.
Це найнеобхідніші продукти, які треба покласти у великодній кошик, і вони будуть нести певний сакральний зміст. Треба пам’ятати про те, що освячені продукти не можна викидати. Їх слід обов’язково з’їсти за святковим столом, поділитися з друзями, гостями та родичами.
Традиційно, кошик накривають вишитим рушничком, який символізує життя і вічність.
Ні в якому разі не можна класти у великодній кошик спиртні напої.
Трапляються і зовсім незвичайні предмети в кошиках. Деякі кладуть у великодній кошик хрестики, іконки, а також ножі, мовляв, треба освячене різати освяченим ножем. Все це забобони, і духовні отці, побачивши такі предмети, повинні підказати прихожанину, що їх треба відкласти в бік.
Не мають жодного відношення до українських традицій і шоколадні зайчики та яйця, декоративні курчатка тощо.