Усім привіт! Мене звуть Катря, і сьогодні я хочу розповісти вам свою історію, як вперше у своєму житті я наважилась спробувати оральні пестощі, й чому це було кращим рішенням за усі мої двадцять років.
In the beginning
Найперше зазначу, що я раніше ніколи не думала про те, аби спробувати щось.. таке. Мене виховували у дуже скромній, традиційній родині, де навіть батьки рідко у щічку цілувались, не кажучи вже про те, аби займатись сексуальною освітою своїх дітей.
У родині нас троє – я, моя молодша сестра та братик. А тому не дивно, що я перша випурхнула з батьківського дому, сподіваючись, нарешті, пірнути з головою у доросле життя, про яке так мріяла. Допоки вчилась в університеті – увесь час просиджувала у соціальних мережах й надивилась цілу купу усіляких відео про те, як воно буває, за тою межею, яку мені ще не довелось переступити.
Й, варто сказати, хотілось спробувати. Хотілось пізнати усе те, що писали на сторінках спайсі романів з Тік-Току, які доволі довгий час були моїми улюбленими й від яких сироти котились не лише спиною та грудьми, а й значно нижче.
Звісно ж, у мене були стосунки, але якось не складалось: я була надто сором’язлива, аби навіть говорити про це, а мої партнери – надто квапливі, немов за чашечку кави хотіли отримати усе й одразу, до чого я не була готова. Але потім це змінилось, адже я зустріла Його: на випускному вечорі з університету він стояв поруч з дівчатами з сусіднього корпусу, усміхався та сяяв своїми проникливими, карими очима.
В яких, мов у шоколадній річці з моєї улюбленої Мілки, я потонула, бо звідтоді моє життя перевернулось догори дриґом. Я думала, ніби стосунки – це прості побачення, інколи відвідини батьків, рідкі зустрічі десь у кафе чи кав’ярні. Але він змінив навіть це враження, завжди даруючи якісь нові емоції, бо ми спробували, здається, усе, чим можна було зайнятись у місті – від поїздки на квадроциклах до романтичної прогулянки на конях.
Усе, окрім одного – того, про що я боялась говорити й досі.
At the end
Але того вечора, коли це сталось, ми пили шампанське з полуницею та моїм улюбленим шоколадом, про який він геть ніколи не забував, та розмовляли. Чомусь після четвертої ягоди мені захотілось бути відвертою до кінця, й, прихиляючись до його мужнього плеча, я прошепотіла:
– Знаєш.. є одна річ, яку я хотіла б спробувати.
– Правда? – у його очах сяяли відблиски заходу сонця, й я зрозуміла: хочу пірнути у цей досвід з ним, бо лише з цим хлопцем почувала себе достатньо розкуто, аби розказати.
Аби поділитись своїм бажанням й не бути при цьому осудженою.
Звісно, до цього ми підготувались: влаштували приємний, сімейний вечір у нього вдома, спокійно повечеряли чимось легеньким, вимкнули світло, лишаючи лише мерехтіння свічок та легку, фонову музику.
Мені було ніяково, хоч скільки гайдів в Інтернеті я подивилась, як зробити чоловіку дійсно приємно, проте він нікуди не квапив: гладив вздовж плечей та волосся, підтримував, підлаштовував дотики моїх губ до свого тіла, й дихав так звабливо-солодко, що серце гупало у грудях.
Тоді я й дістала з сумочки свою помічницю – оральна змазка. Хтось з подружок казав, що це – кращий варіант, аби спробувати пестощі язиком, особливо, якщо поки не готова до реальних відчуттів та смаків.
На цей вечір я обрала легкий смак шоколаду з бризками шампанського, який змусив сполум’яніти не лише мене, а й його теж. Тому що я вперше бачила його таким – відкритим та жадібним, хтивим, благаючим, коли кінчики його пальців аж тремтіли, впиваючись мені у шкіру голови.
Але навіть при цьому він не забував про мій комфорт, допомагав наносити більше оральної змазки, тримав моє волосся, а також не входив глибоко – давав можливість самій обирати, як і скільки я можу взяти сьогодні.
А коли все скінчилось – я зрозуміла, чому такі історії викликали стільки палу та щему у розповідях моїх подруг. Чому їм подобалось це відчуття, немов тримаєш когось біля межі, а потім одним поштовхом язика переводиш через тонке мереживо контролю.
Бо це дійсно неймовірно – мати змогу дарувати приємні враження своїй половинці, яка захлинається на видиху твоїм іменем.
А оральна змазка.. ця маленька помічниця тепер завжди є у нашому домі, про всяк випадок, якщо у когось з нас буде відповідний настрій на любощі 😉